-
1 спадкове право
hereditary right, ( об'єктивне) inheritance law, law of inheritance, succession law, succession -
2 спадкове право
-
3 право
с1) тк. одн. ( наука) lawдержавне право — public ( political) law ( science)
звичаєве право — unwritten law; common law
кримінальне право — criminal law, penology
міжнародне право — international law; law of nations
вивчати право — to study law; to read for the law
2) ( обумовлена законом підстава) right; ( привілей) charterправо вето — ( the right of) veto
право голосу — the vote, suffrage, franchise
право вето — ( the) veto
право давності юр. — prescription, prescriptive right
права спадкоємця юр. — heirship
права користувача комп. — user rights, ( на доступ до ресурсів) user grant
права доступу комп. — privilege, access rights
право на володіння — title (to)
право на проживання — right ( permit) of residence
право користування — right of use, right of user, usufruct
права з сервітуту юр. — easement
виключне право — patent right, exclusive right
спадкове право — hereditary right; невід'ємне
права й обов'язки — rights and duties, rights and obligations
мати право — to have the right; to be entitled
позбавляти права — to debar ( from); to deprive someone of his right
позбавляти права голосу — to disfranchise, to debar one from voting
урізувати чиї-небудь права — to curtail smb.'s rights
позбавляти права (кого-небудь) — to deprive (smb.) of ( smb's) right
вступати в свої права — to come into one's own; to assert oneself; пред'являти
права — to lay claim (to), to assert one's claims
3) тк. мн. права посвідка licenceправа водія — driving licence; амер. driver's licence
-
4 право
I. нареч. -1) (ей, ей! уверяю) далебі(г), бігме, (в самом деле) справді, дійсно, певне, [Далебі, що правда! (Гр.), Далебіг, не знаю, що й діяти (Н.-Лев.). Бігме, я не брав твоєї сокири (Кам'янец.). Ні, справді, не мав часу - тим і не зайшов (Ум.)];2) (справедливо) право, по правді, справедливо. [Свої своїх не так то будуть право судити (Куліш). По правді роби, доброго й кінця сподівайся (Приказка)].II. сущ.1) право. [Ми маєм права на папері, а обов'язки на плечах (Франко)]. -во собственности - право власности. -во пользования - право користування чим и з чого. Естественное -во - природнє, натуральне, прирожденне право. -во сильного - право дужчого. -во на наследство - право на спадщину, на спадок. Пожизненное -во - доживотне (досмертне) право. Вступать в -ва - вступати в права. -во участия в выборах - право участи в виборах. Заседать с -вом голоса - засідати з правом голосування. Иметь -во на что - мати право на що и до чого. [Ми то маємо на се право, тільки-ж се таке право, що не маємо права так зробити (Куліш). Чує Русь право до цього (Куліш). Це-ж моя теличка. Яке ви маєте до неї право? (Звин.)]. Я имею -во на эту землю - я маю право на цю землю. Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать - мати право щось зробити. Я в -ве говорить так - я маю право так казати. Лишиться -ва - позбутися права, відпасти права. Приобрести -во на что-л., что-л. делать - набути право, добути права на що (и до чого), що робити. Через жіночку добув я права дорогого пана другом звать (Самійл.)]. Присвоить себе -во - узяти (загарбати) собі право. Оставить за собой -во - застерегти собі право. Пользоваться всеми -вами гражданства - мати всі права громадянські. Имеющий -во - правний. [Тепер уже вона в хаті правніша за мене, казала свекруха про невістку, як умер свекор (Сквир.)]. Давать, дать законное -во кому - уповажнювати, уповажнити (правом) кого, надавати, надати право кому. Лишить кого-л. всех прав состояния - позбавити кого всіх громадянських прав. Нарушать, попирать чьё-л. -во - порушати, ламати чиє право, топтати чиє право. По -ву - правом, з права. По -ву давности - правом давности. По -ву покупки - правом набуття. По -ву вечного владения - вічистим правом. По какому -ву владеет он этим имением? - (за) яким правом, з якого права посідає він цей маєток? По -ву завоевания - правом завойовництва, заборчим правом. По -ву отца, наследника - правом батьківським, спадкоємницьким, як батько, як спадкоємець. По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. - з правом, по правді пишатися чим и з чого, з правом уважатися за що;2) (в объект. смысле: законы) право (мн. права). [Право польське. Як велять права й статут (Біл.-Нос.)]. -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. - право звичаєве, карне, цивільне, міжнародне, спадкове і т. п. (см. под соответствующими терминами). -во участия общего - загальне право в чужій речі, право спільности. -во участия частного - право участи приватної, (приватне) право в чужій речі. Действующее -во - дійове право. -во представления, юрид. - право заступництва. -ва, преимущества дворянства - право шляхетського стану. Крепостное -во - кріпацтво, кріпаччина, панське право, панщина. [Се було ще за панського права (Гр.)]. Вопреки -ву - через право. [Не всі-ж однаково слухались великого князя, що сидів у Києві, і не один і з менших п'явсь на його столець через право (Куліш)];3) право, правознавство; см. Правоведение.* * *I сущ.пра́воII вводн. сл. жарг.права́ — мн. права́, род. п. прав
спра́вді, ді́йсно; далебі́, бігме́, далебі́г\право сло́во — спра́вді
-
5 hereditary right
-
6 inheritance law
спадкове право ( об'єктивне); закон про успадкування -
7 succession law
спадкове право ( об'єктивне); закон про порядок успадкування ( престолу тощо) -
8 law of succession
спадкове право; правонаступність -
9 наследование
1) кому - спадкоємство, спадкування по кому, діставання, одержування, оконч. дістання, одержання спадщини (спадку) по кому;2) чего - діставання, одержування, відбирання, оконч. дістання, одержання, відібрання чого у (на) спадщину (у и на спадок, у спадку, спадщиною, спадком), (гал.) одідичування, оконч. одідичення чого; спадкоємство (чого), спадкування. [В спадкоємстві жінка завжди одержує меншу частину (Азб. Комун.)]. - ние по завещанию, по закону - спадкоємство (спадкування) за духівницею, за законом (з права, правом). -ние чьего-л. имущества - спадкоємство (спадкування) по кому. -ние престола - заступання (спадкове переймання, оконч. перейняття) престолу. Право -ния - право спадкоємства, спадкове право. [Ченців позбавлено права спадкоємства (Київ)]. Порядок -ния - порядок спадкоємства.* * *1) (чего-л.) оде́ржування (діставання) в спа́дщину (в спа́док), оде́ржання в спа́дщину (в спа́док), успадко́вування, успадкувяння, спадкоє́мство, спадкува́ння2) (кому-чему-л.) юр. спадкува́ння, успадкува́ння -
10 наследственный
спадковий, спадкоємний, спадщинний, спадщанний, (о недвиж. имуществе ещё) дідизний, дідичний, (от предков) предківський, прадідівський, (по отцу) батьківський, (по матери) материз(не)ний. [Завелися на Вкраїні села княжі і боярські спадкові (Куліш). Державець спадковий (Грінч.). Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом (Г. Барв.). Князь князював яко самовладний пан на своєму дідизному панстві (Куліш). Це в мене плахта ще материзнена (Вовчанщ.)]. -ная болезнь - спадкова (спадщинна) х(в)ороба (слабість). -ная власть - спадкова влада. -ный грех - спадковий (спадкоємний) гріх. -ное имение - спадковий (дідизний) маєток, спадщина, (доставшеся от отца) батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна и т. п.; см. Наследство. -ное право - спадкове право. -ная правоспособность - спадкова правоздатність, право бути спадкоємцем.* * *спадко́вий; ( передаваемый по наследству) спадкоє́мний -
11 law of succession
спадкоємне право, спадкове право ( об'єктивне); норми права, що регулюють правонаступництво держав -
12 succession
успадкування; наступництво; правонаступництво; спадкоємність, наступність; порядок успадкування ( держав); спадкове право; послідовний ряд передач правового титулу; спадщина; майно, що переходить у спадщину; спадкоємці, нащадки; низка- succession crisis
- succession duty
- succession in title
- succession law
- succession of states
- succession on intestacy
- succession right
- succession state
- succession statute
- succession tax
- succession to borders
- succession to office
- succession to the presidency
- succession to the throne -
13 law of inheritance
спадкове ( об'єктивне) право -
14 estate
1. ком. майно; маєтність; власність; статок; достатки; багатство; 2. маєток; 3. юр. юридична власність; речове право; право речового характеру; 4. спадщина; спадок; успадкування1. сукупна власність у формі матеріальних і нематеріальних благ; 2. володіння земельною власністю або участь у земельній власності; 3. правовий статус власника щодо своєї власності; 4. власність, майно тощо, що залишаються після смерті власника═════════■═════════bankrupt's estate майно неспроможного боржника • майно банкрута; corporate estate майно підприємства • майно компанії; deceased estate майно покійника/ покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної) • маєток покійника/покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної); encumbered estate заставлений маєток • заставлена нерухомість; entailed estate заповідне майно; freehold estate безумовне право власності на нерухоме майно • фригольд; hereditary estate спадкове майно • спадщина • спадок • успадкування; joint estate спільне майно; leasehold estate орендований маєток • речове право орендаря; partnership estate майно товариства; personal estate особисте майно; residuary estate незаповідана частина спадщини • спадкове майно без боргів; separate estate відокремлене майно; settled estate закріплене майно; testamentary estate заповідане майно; trust estate майно, що передається на підставі довіреності; vested estate належне майно═════════□═════════estate at sufferance володіння за мовчазною згодою власника; estate at will нестрокова оренда • нестрокове орендне право; estate by the entirety подружня спільність майна; estate for life довічне володіння майном; estate in common спільне володіння в частках; estate in coparcenary спільне успадкування; estate in dower майно, яке переходить до вдови за правом довічного володіння; estate in entirety подружня спільність майна; estate in freehold право власності на нерухомість; estate in joint tenancy спільне право на нерухомість; estate in land право на нерухомість; estate in severalty самостійне незалежне майно; estate of inheritance земельна власність, яка переходить у спадщину; estate planning планування майна; estate subject to a conditional limitation обмежене за часом речове право; estate tail заповідне майно з обмеженою власністю; estate tax майновий податок; estate upon condition умовне право на нерухомість • умовно обмежене речове право═════════◇═════════маєток, маєтність < прасл. основи *majǫt, пов'язаної з *jьmeti — мати (ЕСУМ 3: 358); форма маетностей у значенні «земельне володіння» фіксується уже в 1430 р. (CCM 1: 570); майно < ст. сл. нмамь < прасл. *jьmati, *jьmamь — брати, мати (ЕСУМ 3:414) -
15 admortizatione
відчужувати нерухомість (в т. ч. на користь корпорації); перетворювати спадкове володіння нерухомістю у право "мертвої руки"; погашення ( боргу); амортизувати -
16 имущество
майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.* * *майно́, скарб, -у, добро́, має́тність, -ності; диал. худо́багосударственное \имущество во — держа́вне майно́
См. также в других словарях:
легітимізм — у, ч. Політичний напрям у Західній Європі 19 20 ст. (перев. у Франції), який обстоював спадкове право певної династії, скинутої революцією, на владу як головний принцип державного устрою … Український тлумачний словник
емфітевзис — у, ч. У римському праві – спадкове довготривале право користування чужою землею … Український тлумачний словник
суперфіцій — я, ч. У Римському праві – спадкове і відчужуване право на користування будівлею, що зведена на чужій землі … Український тлумачний словник